Міжамериканська система захисту прав людини
I. Вступ🔗
Створена Організацією американських держав (далі – ОАД, міжнародна організація, заснована в 1948 році з метою досягнення “порядку, миру і справедливості” серед її держав-членів),1 Міжамериканська система захисту прав людини почала існувати з прийняттям Американської декларації прав і обов’язків людини в Боготі в 1948 році. Там же ОАД прийняла Статут ОАД, який проголошує, що “фундаментальні права людини” є одними з принципів, на яких заснована ОАД. 2
В рамках міжамериканської системи прав людини три договори мають особливе відношення до СНПК: Американська конвенція з прав людини, Міжамериканська конвенція про запобігання катуванням і покарання за них та Міжамериканська конвенція про запобігання, покарання та викорінення насильства щодо жінок (Конвенція Белен-ду-Пара).
Міжамериканська комісія з прав людини (МАКПЛ)3 стежить за виконанням державами Американської конвенції. Її основна функція – “сприяти повазі та захисту прав людини”.4 Міжамериканський суд з прав людини (МАСПЛ)5 також здійснює обов’язковий моніторинг виконання державами Американської конвенції.
I.1 Сексуальне насильство в міжамериканській системі🔗
Суд постановив, що сексуальне насильство охоплює дії сексуального характеру, вчинені проти будь-якої особи без її згоди. Окрім фізичного проникнення в тіло людини, сексуальне насильство може включати дії, які не передбачають проникнення або будь-якого фізичного контакту.6 Сексуальне насильство порушує право людини на гуманне поводження, яке охоплює її фізичну та психічну недоторканність, і може становити катування та жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання (“жорстоке поводження”) згідно зі статтею 5 Американської конвенції та Міжамериканської конвенції про запобігання катуванням і покарання за них. 7
Беручи до уваги рішення вже неіснуючої Європейської комісії з прав людини, Комісія визначила, що поводження є нелюдським, якщо воно “навмисно спричиняє сильні психічні або психологічні страждання” і є невиправданим, і таким, що принижує гідність, якщо воно сильно принижує людину перед іншими або змушує її діяти проти її волі чи бажань. 8
Комісія також зі схваленням процитувала практику Європейського суду з прав людини, в якій зазначено, що поводження має досягти мінімального рівня жорстокості, щоб вважатися “нелюдським або таким, що принижує гідність”. Цей рівень є відносним і залежить від обставин кожної справи,9 включаючи “характеристики дії, тривалість, використаний метод або спосіб заподіяння страждань, потенційні фізичні та психічні наслідки, а також статус особи, яка зазнала цих страждань, включаючи її вік, стать та фізичний стан”.10
Суд також керувався практикою Європейського суду з прав людини, який встановив, що психологічні та моральні страждання можуть вважатися нелюдськими “навіть за відсутності фізичних ушкоджень”. Такий аспект жорстокого поводження, як приниження гідності, характеризується викликаними страхом, тривогою та почуттям неповноцінності з метою принизити постраждалу, зламати її фізичний та моральний опір. Ця ситуація “посилюється вразливістю особи, яка незаконно утримується під вартою”.11
Кваліфікація дій як катувань або жорстокого поводження залежить насамперед від “інтенсивності заподіяних страждань”: катування є особливо тяжкою формою нелюдського поводження, що здійснюється “з метою отримання інформації або зізнань, або з метою покарання”. Класифікація повинна здійснюватися в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру дій, тривалості страждань, а також фізичного і психічного впливу та особистих обставин кожної конкретної потерпілої/постраждалої особи.12 Хоча Американська конвенція не містить визначення катувань, Комісія часто посилається на визначення катувань, що міститься в Міжамериканській конвенції про запобігання катуванням і покарання за них, щоб виявити порушення статті 5 Американської конвенції. 13
Згідно зі статтею 2 Міжамериканської конвенції про запобігання катуванням і покарання за них, катуванням вважається будь-яка дія, що вчиняється умисно з метою заподіяння фізичного або морального болю чи страждання особі під час кримінального розслідування, для залякування, особистого покарання, як запобіжний захід, покарання або з будь-якою іншою метою. Катування також включає методи, спрямовані на знищення особистості потерпілої або зменшення її фізичних чи розумових здібностей, навіть за відсутності фізичного болю або душевних страждань. Катуванням не вважається фізичний або моральний біль чи страждання, які є невід’ємними або виключно наслідком законних заходів.
Таким чином, жорстоке поводження є катуванням, якщо воно: i) умисне; ii) спричиняє сильні фізичні або психічні страждання; iii) вчиняється з метою залякування, приниження гідності, приниження, покарання або контролю над потерпілою.14 Суд встановив, що сексуальне насильство часто відповідає цим критеріям.
У справі “Фернандес Ортега проти Мексики” Суд визначив, що зґвалтування, якого зазнала потерпіла/постраждала і яке вчинили мексиканські солдати, є катуванням: це був умисний і свідомий акт,15 і був надзвичайно травматичним досвідом, який мав тяжкі наслідки, включаючи значну фізичну та психологічну шкоду, який принижував постраждалу.16 Зґвалтування спричиняє сильні страждання, “навіть якщо немає жодних ознак фізичних ушкоджень або захворювань”. Крім того, жінки-постраждалі від зґвалтування також переживають складні психологічні та соціальні наслідки.17 Суд постановив, що “покарання постраждалої за те, що вона не надала необхідної інформації” під час допиту було конкретною метою зґвалтування.18 Суд також зазначив, що “зґвалтування, як і катування, має й інші цілі, включаючи залякування, приниження гідності, покарання або контроль над особою”.19
Суд постановив, що зґвалтування може становити катування, навіть якщо воно ґрунтується лише на одному факті і відбувається за межами державних установ, наприклад, у будинку постраждалої.20 Тим не менш, сексуальне насильство, вчинене представниками держави, залишається особливо неприйнятним. Сексуальне насильство, зокрема зґвалтування, вчинене представниками держави як навмисна і цілеспрямована форма соціального контролю, є катуванням. Сексуальне насильство, вчинене представниками держави та під їхньою опікою, є серйозним і гідним осуду діянням.21
Хоча сексуальне насильство може трапитися із будь-ким,22 жінки перебувають під особливою загрозою. Згідно з Конвенцією Белен-ду-Пара, сексуальне насильство заборонене як “парадигмальна форма насильства щодо жінок”.23 Згідно зі статтею 1 Конвенції Белен-ду-Пара, насильство щодо жінок охоплює “будь-яку дію або поведінку за ознакою статі, що спричиняє смерть або фізичну, сексуальну чи психологічну шкоду або страждання жінкам, як у державній, так і в приватній сфері”. Насильство щодо жінок є не лише порушенням прав людини, але й “посяганням на людську гідність”. Воно є проявом “історично нерівних владних відносин між жінками та чоловіками”, які “пронизують усі верстви суспільства, незалежно від класу, раси чи етнічної групи, доходу, культури, рівня освіти, віку чи релігії”. 24
I.2 Коли сексуальне насильство є таким, що пов’язане з конфліктом?🔗
Міжамериканська система прав людини застосовується як у мирний час, так і в час конфлікту і доповнює міжнародне гуманітарне право.25 Міжнародне гуманітарне право не перешкоджає застосуванню міжнародного права прав людини”.26 Міжнародне право прав людини повністю діє під час міжнародних і неміжнародних збройних конфліктів. 27
Відповідно, сексуальне насильство не обов’язково має бути пов’язане з конфліктом для застосування Міжамериканських конвенцій.28 Крім того, заборона катувань і жорстокого поводження є абсолютною і не допускає відступів навіть у таких ситуаціях, як “війна, загроза війни, боротьба з тероризмом або будь-яким іншим злочином, внутрішній надзвичайний стан, заворушення або конфлікт, призупинення дії конституційних гарантій, внутрішня політична нестабільність або інші надзвичайні ситуації або катастрофи”.29
Комісія та Суд неодноразово розглядали конфліктні ситуації, пов’язані з СНПК.30 Суд, зокрема, встановив, що ситуації заворушень, конфліктів, масових вбивств або соціального контролю роблять певні групи більш вразливими до сексуального насильства, і що таке насильство використовується як символічний засіб приниження, покарання або підкорення іншої сторони.31 Під час конфлікту сексуальне насильство не лише безпосередньо впливає на потерпілих/постраждалих, але й “може бути спрямоване на те, щоб вплинути на суспільство”.32 У справі про різанину Лас Дос Еррес Суд конкретно встановив, що зґвалтування жінок було державною практикою, що здійснювалася в контексті масових вбивств, спрямованих на знищення жіночої гідності “на культурному, соціальному, сімейному та індивідуальному рівнях”. 33
II. Нормативно-правова база🔗
- Американська конвенція з прав людини (АКПЛ)
- Міжамериканська конвенція про запобігання катуванням і покарання за них
- Міжамериканська конвенція про запобігання, покарання та викорінення насильства щодо жінок (Конвенція Белен-ду-Пара)
- Міжамериканська комісія
- Звіти
- Міжамериканський суд
- Рішення
- Консультативні висновки
III. Зобов’язання🔗
Запобігання🔗
III.1 Держави повинні забезпечити, щоб жодна особа, яка перебуває під їхньою юрисдикцією, не зазнала СНПК 🔗
Відповідно до статті 5 Американської конвенції, кожна людина “має право на повагу до її фізичної, психічної та моральної цілісності”, і ніхто, особливо жінки,34 не може бути підданий катуванню або жорстокому поводженню. Відповідно до статті 1, держави-учасниці зобов’язуються поважати права і свободи, визнані в Конвенції, і забезпечувати їх усім особам, які перебувають під їхньою юрисдикцією.
Статті 1 і 5, якщо їх читати разом, передбачають, що держави повинні забезпечити, щоб жодна особа, яка перебуває під їхньою юрисдикцією, не зазнавала катувань або жорстокого поводження. Це зобов’язання не є суто негативним за своєю природою: хоча держави повинні уникати втручання в права і свободи, закріплені в Американській конвенції, вони також повинні вживати заходів для запобігання такому втручанню. 35
По-перше, держави повинні криміналізувати сексуальне насильство і забезпечити, щоб його визначення включало відсутність згоди як центральний елемент. Згода може бути встановлена лише через дії, які чітко виражають волю особи до вчинення дії у вільний, зворотній спосіб, наприклад, усна згода або поведінка, яка чітко демонструє добровільну участь.36 Критерії, які визначають відсутність згоди, включають:
- Застосування сили або погроза її застосування;
- Примус або страх насильства чи репресій;
- Залякування;
- Затримання та/або позбавлення волі;
- Психологічне пригнічення;
- Зловживання владою;
- Нездатність зрозуміти сексуальне насильство [те, що воно відбувається].37
Держави повинні законодавчо закріпити, що згода не може бути надана:
- Коли примус, погроза силою або примусове середовище підірвали здатність постраждалої особи дати вільну та добровільну згоду;
- Коли постраждала не здатна дати вільну згоду;
- Коли постраждала мовчить та/або не чинить опір сексуальному насильству; та
- Коли в умовах примусу існує динаміка влади, яка змушує постраждалу брати участь в акті через страх перед репресіями.38
На національному рівні держави повинні виконувати свої державні функції відповідно до прав людини.39 Судова влада, зокрема, не повинна застосовувати або тлумачити договори з прав людини у спосіб, що суперечить їх об’єкту та меті. 40
Відповідно до статті 7(а) Конвенції Белен-ду-Пара, держави повинні утримуватися від вчинення насильства щодо жінок і забезпечувати, щоб їхні органи влади, посадові особи, персонал, агенти та установи діяли відповідно до цього зобов’язання.41
СНПК, вчинене із застосуванням сили. Співробітники правоохоронних органів у жодному випадку не мають права вдаватися до сексуального насильства при застосуванні сили.42 У справі “Жінки Атенко” (Women of Atenco), в якій співробітники поліції застосували надмірну силу та сексуальне насильство проти одинадцяти жінок, Суд визнав, що держава не виконала своїх зобов’язань:
- Адекватно врегулювати застосування сили у національному законодавстві;
- Навчати і виховувати свій правоохоронний персонал щодо стандартів і принципів захисту прав людини при застосуванні сили;
- Створити механізми контролю за легітимністю застосування сили; та
- Поважати та забезпечувати права постраждалих від застосування надмірної та незаконної сили.43
III.2 Держави повинні протидіяти СНПК, вчиненому приватними особами та групами🔗
Як правило, держави повинні запобігати порушенням прав людини, “в тому числі вчиненим приватними третіми особами”. Зобов’язання запобігати є одним із засобів, і воно не обов’язково є недотриманим, коли право вже порушено.44 Крім того, відповідно до Конвенції Белен-ду-Пара, держави повинні запобігати, карати та викорінювати насильство щодо жінок, незалежно від того, у якій сфері воно – в публічній чи приватній. 45
Для встановлення відповідальності держави за дії третіх осіб Суд постановив, що “загального контексту співпраці та мовчазної згоди недостатньо”. Скоріше, мовчазна згода або співпраця з боку держави повинна бути “конкретною за певних обставин”. У зв’язку з цим Суд розглядає, чи порушення було скоєно “за підтримки або толерантності” держави, або чи дозволила держава вчинити порушення, не запобігши йому і не покаравши порушника.
Відповідно до Міжамериканської конвенції про запобігання катуванням і покарання, такі особи можуть нести відповідальність за катування, що становлять собою жорстоке поводження і насильство:
- Державний службовець або працівник, під час виконання своїх обовʼязків, який наказує, підбурює або спонукає до катувань, або безпосередньо вчиняє їх, або, “маючи можливість запобігти, не робить цього”; або
- Особа, яка за підбурюванням цього державного службовця або працівника наказує, підбурює або спонукає до катувань, безпосередньо вчиняє їх або є співучасником. 46
Нарешті, у ситуаціях конфлікту Суд встановив, що сексуальне насильство слід розглядати не як ізольоване питання, а як частину більш широкої ситуації. Коли держава зловживає надзвичайним станом і сексуальне насильство вчиняється проти жінок в умовах, коли вони вже піддаються ризику дискримінації, ця держава несе відповідальність за свою нездатність запобігти та відреагувати на СНПК, скоєне посадовими особами держави, особами, які діють з їхнього дозволу та/або мовчазної згоди, а також незаконними збройними формуваннями.47
III.3 Особливого захисту від СНПК потребують особи, які стикаються з комбінованими, перехресними формами дискримінації🔗
Відповідно до статті 1 Американської конвенції, держави повинні гарантувати права і свободи, передбачені Конвенцією, всім особам, які перебувають під їхньою юрисдикцією, “без будь-якої дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, економічного становища, народження або за будь-якою іншою ознакою”, включаючи “сексуальну орієнтацію, реальну чи уявну гендерну ідентичність або гендерне самовираження”.48
При виконанні своїх зобов’язань держави повинні бути особливо уважними до осіб, які зазнають дискримінації, ускладненої багатьма факторами. Наприклад, жінка з числа корінних народів, яка постраждала від зґвалтування і не змогла отримати доступ до захисту через незнання державної мови.49
Коли особи належать до “особливо вразливої групи”, зобов’язання держав зростають:50 Держави повинні не тільки утримуватися від порушення їхніх прав, але й вживати позитивних заходів, виходячи з конкретних потреб особи в захисті.51
У справі Ангуло Лосада проти Болівії, яка стосувалася 16-річної дівчини, що зазнала сексуального насильства з боку її 26-річного двоюрідного брата, Суд зазначив, що ситуації вразливості повинні розглядатися у світлі перехресного зв’язку між різними факторами, такими як стать та дитинство. Жіноча стать та вік дівчини на момент вчинення щодо неї насильства, ставили її в ситуацію подвійної вразливості, оскільки:
- Злочинець був для неї авторитетною особою. Через цю нерівність у владі, згода не могла бути отримана;
- У національному судовому процесі заявниця була змушена кілька разів розповідати про сексуальне насильство, незважаючи на травму, яку це могло спричинити.52
Жінки. Згідно зі статтею 9 Конвенції Белен-ду-Пара, держави повинні “особливо враховувати вразливість жінок до насильства” через, наприклад, їхнє расове чи етнічне походження або статус мігрантів, біженців чи переміщених осіб. Держави повинні приділяти аналогічну увагу “жінкам, які зазнають насильства під час вагітності або є особами з інвалідністю, неповнолітніми, людьми похилого віку, соціально та економічно незахищеними, постраждалими від збройного конфлікту або позбавленими свободи”.
III.4 Особливий захист від СНПК надається негромадянам та іноземцям🔗
Згідно зі статтею 22 Американської конвенції, кожна людина “має право шукати притулку на іноземній території”, якщо її переслідують “за політичні злочини або пов’язані з ними загальнокримінальні злочини”, і “отримати притулок на іноземній території”. Держави в жодному разі не можуть депортувати або повертати негромадян і непідданих53 в країну, де їхнє право на життя або особисту свободу може бути порушене через їхню расу, національність, релігію, соціальний статус або політичні переконання.
Суд підтвердив, що відповідно до статті 5 Американської конвенції54 держави не повинні повертати або висилати будь-яку особу до держави, де її життю або свободі може загрожувати небезпека внаслідок переслідувань “з конкретних причин або внаслідок загального насильства, іноземної агресії, внутрішніх конфліктів, масових порушень прав людини або інших обставин, що серйозно порушили громадський порядок”. 55
Крім того, держави не повинні повертати або висилати будь-яку особу до третьої держави, де вона може бути згодом повернута до тієї держави, де первинно зазнала такого ризику.56
III.5 Особливий захист від СНПК мають особи, позбавлені волі🔗
Відповідно до статті 5 Американської конвенції, держави повинні поводитися з усіма особами, позбавленими волі, з повагою до їхньої людської гідності. 57
Держава, яка відповідає за утримання місць позбавлення волі, повинна поважати основні права ув’язнених і захищати їхню гідність.58 Якщо особа зазнає тілесних ушкоджень під час перебування під вартою представників держави, держава повинна надати задовільне пояснення того, що сталося.59
У справі в’язниці Мігеля Кастро-Кастро Суд розглянув акти сексуального насильства, вчинені співробітниками державної поліції щодо жінок, які були беззахисними і “перебували під повним контролем і владою державних агентів”.60 Суд встановив, що це насильство безпосередньо загрожувало гідності цих жінок і порушувало їхнє право на гуманне поводження.61 Суд зазначив, що зґвалтування затриманої представником держави є особливо грубим і гідним осуду діянням через вразливість постраждалої та зловживання владою з боку представника держави.62
III.6 Держави повинні інформувати своє населення про СНПК🔗
Суд вітає заходи, вжиті деякими державами для припинення сексуального насильства, зокрема, такі:
- Семінари та курси з питань насильства в системі освіти;
- Протоколи щодо запобігання сексуальному насильству; та
- Освітні та просвітницькі кампанії для поширення інформації про сексуальне та репродуктивне здоров’я, гендерно зумовлене та сексуальне насильство серед усього населення. 63
Відповідно до рівня своєї зрілості, держави повинні включати адекватну та своєчасну інформацію в обов’язкові шкільні навчальні матеріали, щоб надати учням необхідні інструменти для запобігання, виявлення та повідомлення про ризики та випадки сексуального насильства, включаючи інформацію про важливість згоди в сексуальних стосунках.64
Згідно зі статтею 8 Конвенції Белен-ду-Пара, держави також повинні запроваджувати освітні програми з метою:
- Змінювати соціальні та культурні гендерні моделі та протидіяти упередженням, звичаям і всім іншим практикам, які ґрунтуються на нерівності статей або на стереотипних ролях чоловіків і жінок, “які легітимізують або посилюють насильство щодо жінок”;
- Заохочувати ЗМІ до розробки керівних принципів, що сприятимуть викоріненню насильства щодо жінок у всіх його формах та підвищенню поваги до жіночої гідності.
Навчання для державних службовців/-иць. Для працівників/-ць правоохоронних органів держави повинні розробити стандарти навчання щодо необхідності врахування ґендерної перспективи в кримінальному процесі та подолання ґендерних стереотипів.65 Тренінги мають бути спрямовані на деконструкцію гендерних стереотипів та хибних уявлень про сексуальне насильство.66 Крім того, держави повинні навчати співробітників/-ць правоохоронних органів і військовослужбовців/-иць правам людини та міжнародному гуманітарному праву.67
Там, де це доречно, держави повинні створити незалежну спостережну комісію для моніторингу підготовки поліцейських, на яку спрямована програма68 :
- Навчання поліцейських щодо врахування гендерної перспективи та дискримінаційного характеру гендерних стереотипів під час поліцейських операцій, а також щодо обов’язку поважати та захищати цивільне населення, з яким вони вступають у контакт; та
- Навчання співробітників/-ць поліції стандартам застосування сили. Держави повинні включити цей навчальний план у регулярну підготовку державних службовців/-иць і співробітників/-ць поліції.69 Згідно зі статтею 7 Міжамериканської конвенції про запобігання катуванням і покарання за них, держави повинні приділяти особливу увагу забороні застосування катувань під час допиту, затримання або арешту при підготовці співробітників/-ць поліції та інших державних службовців/-иць, відповідальних за утримання під вартою осіб, позбавлених волі.
Правосуддя та підзвітність 🔗
III.7 Держави повинні розслідувати та переслідувати СНПК🔗
Відповідно до статей 1(1) і 5 Американської конвенції, держави повинні розслідувати можливі акти катувань або жорстокого поводження, щоб забезпечити право кожного на гуманне поводження. 70
За наявності обґрунтованих підстав вважати, що були застосовані катування або жорстоке поводження, держави зобов’язані розпочати та провести розслідування. Держави не можуть використовувати інші юридичні рішення або провадження, наприклад, той факт, що зґвалтування могло бути предметом приватного обвинувачення, для виправдання відмови у відкритті розслідування. 71
Під час кримінального розслідування сексуального насильства держави зобов’язані:
- Документувати та координувати процедури розслідування, уникати упущень при зборі доказів та ретельно опрацьовувати докази;
- Надавати постраждалій інформацію про будь-який прогрес у розслідуванні та кримінальному провадженні та, за необхідності, забезпечувати її належну участь на всіх етапах розслідування та судового розгляду;
- Надавати постраждалій безоплатну правову допомогу на всіх етапах провадження;
- Надавати як екстрену, так і, за необхідності, “постійну медичну, профілактичну та психологічну допомогу потерпілій”;72
- Надавати постраждалій,73 , а також, за необхідності, іншим залученим особам, таким як свідки, експерти або члени сім’ї постраждалої, гарантії їхньої безпеки; 74
- Забезпечувати різні органи системи правосуддя всіма людськими та матеріальними ресурсами, необхідними для “належного, незалежного та неупередженого виконання своїх завдань”.75
Розслідування має бути “серйозним, неупередженим та ефективним”,76 незалежно від того, чи є порушник державним або приватним суб’єктом.
Розслідування має бути спрямоване “на встановлення істини, а також на переслідування, затримання, притягнення до відповідальності і, в кінцевому підсумку, покарання винних”.77 Нерозслідування катувань і сексуального насильства під час збройних конфліктів та/або систематичних випадків “є порушенням зобов’язань держави щодо серйозних порушень прав людини”.78
Відповідно до статей 1(1), 8 та 25 Американської конвенції, держави повинні забезпечити, щоб постраждалі або їхні найближчі родичі знали правду про порушення прав людини, яких вони зазнали,79 в тому числі шляхом публічного розкриття результатів кримінального та слідчого процесів. 80
З цією метою держави повинні збирати дані і цифри, що стосуються випадків сексуального насильства, для розробки більш ефективної політики запобігання,81 “з розбивкою даних за громадами, етнічним походженням, релігією або переконаннями, станом здоров’я, віком, класом, міграційним статусом та економічним становищем”. Держави повинні вказувати кількість справ, що розглядаються в судовому порядку, а також кількість обвинувальних і виправдувальних вироків.82
Міжамериканська конвенція про запобігання катуванням і покарання за них. Відповідно до статей 1, 6 і 8 Міжамериканської конвенції про запобігання катуванням і покарання за них, держави повинні вживати ефективних заходів для запобігання катуванням і жорстокому поводженню в межах своєї юрисдикції та покарання за них відповідними покараннями.
Відповідно до статті 8, держави повинні неупереджено розглядати справи за участю осіб, які стверджують, що вони постраждали від катувань. Якщо є заява або обґрунтовані підстави вважати, що в межах їхньої юрисдикції було застосовано катування, держави зобов’язані належним чином і негайно провести розслідування цієї справи та порушити, за необхідності, відповідне кримінальне провадження. 83
Згідно зі статтею 12, держава повинна переслідувати катування і жорстоке поводження:
- Якщо воно вчинене в межах їхньої юрисдикції;
- Коли ймовірний злочинець є громадянином цієї держави; або
- Коли постраждала є громадянинкою цієї держави.
Держави також повинні вживати заходів для притягнення до відповідальності за катування і жорстоке поводження, коли передбачуваний злочинець перебуває на території, що знаходиться під їхньою юрисдикцією, і його екстрадиція є недоцільною.
Конвенція Белен-ду-Пара. Згідно зі статтею 7(b) Конвенції Белен-ду-Пара, держави повинні з належною ретельністю розслідувати випадки насильства щодо жінок і карати за нього.84 Держави повинні проводити розслідування рішуче та ефективно, оскільки суспільство зобов’язане позбутися насильства щодо жінок, а держава – викорінювати його та вселяти в постраждалих довіру до інституцій, створених для їхнього захисту. 85
Держави не повинні встановлювати упереджені, диференційовані умови для початку розслідування сексуального насильства.86 Наприклад, держави не можуть чекати, поки постраждала подасть скаргу, щоб розпочати розслідування сексуального насильства.87
Широкомасштабне сексуальне насильство. Розслідуючи широкомасштабне сексуальне насильство, держави повинні враховувати систематичну практику серйозних і масових порушень прав людини, яка існувала на момент вчинення насильства,88 та розслідувати таке насильство з урахуванням ґендерної перспективи.89
III.8 Держави повинні здійснювати провадження протягом розумного строку🔗
Відповідно до статей 1(1), 8(1) та 25(1) Американської конвенції, держави повинні забезпечити кожному, в тому числі “передбачуваним постраждалим або членам їх сімей”,90 право на розгляд справи “компетентним, незалежним і неупередженим судом” протягом розумного строку.
Суд визначив, що становить розумний строк, беручи до уваги загальну тривалість провадження “від початкової процесуальної дії до остаточного рішення”.91 Суд розглянув чотири елементи для аналізу того, чи була дотримана гарантія розумного строку, а саме
- Складність питання;
- Процесуальна активність заінтересованої сторони;
- Поведінка судових органів; та
- Вплив на правове становище особи, яка бере участь у провадженні.
III.9 Держави повинні уникати повторної віктимізації постраждалих від СНПК під час судового розгляду🔗
Розслідуючи випадки сексуального насильства, держави повинні намагатися “уникнути повторної віктимізації потерпілої або повторного переживання глибоко травматичного інциденту”.92 Постраждала особа не повинна повідомляти про факти більше одного разу, “щоб виникло зобов’язання провести розслідування”.93 Держави не повинні вимагати від постраждалих від сексуального насильства повторно описувати насильство щоразу, коли вони звертаються до органів влади.94
Під час кримінального розслідування сексуального насильства держави повинні: 95
- Прийняти заяву від постраждалої особи в приватній, безпечній та комфортній обстановці. Держави повинні дозволити постраждалій вільно описувати те, що вони вважають важливим і що їм комфортно обговорювати;
- Записати заяву постраждалої, щоб уникнути або обмежити необхідність її повторення;
- Надавати постраждалій медичну, психологічну та гігієнічну допомогу в екстреному порядку, “а за необхідності – на постійній основі”, спрямовану на зменшення наслідків зґвалтування;
- Негайно доручити відповідному, навченому та незалежному персоналу провести повне та детальне медичне і психологічне обстеження.96 Персонал повинен бути тієї статі, якій постраждала надає перевагу, і повідомити постраждалій, що її може супроводжувати особа, якій вона довіряє.
III.10 Держави повинні забезпечити, щоб жінки-постраждалі від СНПК мали доступ до гендерно чутливого судочинства🔗
У випадках насильства щодо жінок кримінальне розслідування “повинно включати ґендерну перспективу і проводитися посадовими особами, які мають досвід роботи з подібними справами та наданням допомоги постраждалим від дискримінації та гендерно зумовленого насильства”. 97
Гендерна перспектива охоплює і трансгендерних жінок. Якщо вони ще не зробили цього, держави повинні прийняти процедуру визнання гендерної ідентичності, щоб кожна людина могла змінити свої особисті дані в документах, що посвідчують особу, та у публічних записах, а також щоб уникнути проведення розслідувань у дискримінаційний спосіб.98 Провадження, які не проводяться з урахуванням гендерної перспективи, порушують зобов’язання держави відповідно до статті 1(1) поважати та забезпечувати без дискримінації права, що містяться в Американській конвенції, включаючи право на рівність перед законом відповідно до статті 24, а також “особливі зобов’язання, що накладаються Конвенцією Белен-ду-Пара”. 99
Як правило, гендерна перспектива вимагає використання правил доказування, “які не містять стереотипних тверджень, інсинуацій та натяків”. Відсутність гендерної перспективи може сприяти використанню гендерних стереотипів при оцінці судами доказів того, що постраждала зазнала сексуального насильства, яке принижує її людську гідність.100 Стереотипи посилюють помилкове та дискримінаційне уявлення про те, що постраждала від сексуального насильства має бути “слабкою”, виглядати “беззахисною”, реагувати на агресію або чинити їй опір. 101
Практичний випадок: жінки-постраждалі від сексуальних катувань у справі “Атенко проти Мексики”. У справі “Жінки-потерпілі від сексуальних катувань проти Мексики” (Women Victims of Sexual Torture in Atenco v Mexico), яка стосувалася вчинення сексуального насильства щодо 11 жінок мексиканськими поліцейськими, Суд встановив, що нездатність держави провести розслідування з урахуванням гендерної перспективи можна побачити в недоліках на початкових стадіях розслідування, “особливо при зборі та обробці доказів”,102 в тому числі:
- Відмові приймати скарги від жінок;
- Відсутності медичної та гінекологічної допомоги;
- Непроведенні медичної та психологічної експертиз, особливо гінекологічних тестів; та
- Неналежному поводженні із зібраними доказами. Влада надавала “надмірного значення відсутності речових доказів”.
Суд розкритикував “дискримінаційні, стереотипні та повторно віктимізуючі заяви та поведінку” у цій справі. Приклади таких заяв та поведінки включають формулювання питань про поведінку постраждалої, питання про те, “що вона зробила, щоб заслужити те, що з нею сталося”, а також відкриття напрямків розслідування та складання звітів про попередню соціальну або сексуальну поведінку постраждалих без їхньої на те згоди. Суд постановив, що не було жодного обґрунтування того, яким чином соціальна, сімейна та економічна історія постраждалих може мати значення для перевірки фактів та ідентифікації злочинців, а також що це є повторною віктимізацією.103
Медичні обстеження. У випадках насильства щодо жінок, держави повинні мати відповідний підготовлений персонал для проведення повного та детального медичного та психологічного обстеження. Персонал повинен бути тієї статі, яку вказала постраждала, і повідомити постраждалу, що її може супроводжувати особа, якій вона довіряє. Обстеження повинні проводитися відповідно до протоколів, розроблених для документування доказів у випадках гендерно зумовленого насильства, таких як Посібник з ефективного розслідування та документування катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Стамбульський протокол), а також Керівництво Всесвітньої організації охорони здоров’я з надання медико-правової допомоги потерпілим від сексуального насильства. . 104
У випадках, коли є ознаки катувань, медичне обстеження повинно проводитися за попередньою та інформованою згодою постраждалої та без присутності співробітників служби безпеки або інших державних органів.
Держави повинні розглядати доцільність перевірки “статевої недоторканості” в кожному конкретному випадку окремо.105 Персонал повинен проводити гінекологічне та анальне обстеження, за необхідності, за попередньої інформованої згоди постраждалої особи, протягом перших 72 годин після отримання повідомлення про злочин. Гінекологічне обстеження може бути проведене і після перших 72 годин, якщо докази все ще можуть бути знайдені в більш пізній період часу.
Орган, який вимагає проведення гінекологічного обстеження, повинен надати детальні причини його доцільності. Якщо він не надав причин доцільності або якщо постраждала не надала інформованої згоди, орган повинен відмовитися від проведення обстеження. Це не повинно впливати на довіру до постраждалої або бути причиною не розпочинати розслідування. 106
Застосування сили та/або ігнорування болю та дискомфорту постраждалої під час медичних оглядів є неприпустимим у жодному разі.107
III.11 Держави повинні забезпечити, щоб діти-постраждалі від СНПК мали доступ до процедур, що враховують їхні інтереси 🔗
У випадках сексуального насильства над дитиною або підлітком держави повинні вживати “особливих і конкретних заходів”. 108
Суд встановив, що Конвенція про права дитини надає державам керівництво щодо захисту прав дітей та підлітків шляхом застосування чотирьох принципів: принципу недискримінації, принципу найкращого забезпечення інтересів дитини, принципу поваги до права на життя, виживання та розвиток, а також принципу поваги до думки дитини.109
Принцип недискримінації. На підвищену вразливість дітей та підлітків до порушень прав людини впливають різні фактори, такі як вік, конкретні обставини, в яких вони перебувають, рівень їхнього розвитку та зрілості.110
Діти та підлітки можуть стикатися з юридичними та фінансовими перешкодами та бар’єрами, які порушують їхню автономію або позбавляють їх правової допомоги. Держави повинні усунути ці перешкоди, оскільки вони не лише сприяють відмові у правосудді, але й є дискримінаційними, оскільки заважають дітям отримати доступ до правосуддя “на рівних умовах”.111
Вразливість дівчат до порушень прав людини може посилюватися історичною дискримінацією, яка сприяла більшій вразливості жінок і дівчат до сексуального насильства. Згідно зі статтею 9 Конвенції Белен-ду-Пара, при розгляді випадків насильства щодо дівчат держави повинні враховувати їхню вразливість через їхній вік.112
Принцип найкращих інтересів дитини. У всіх провадженнях, що стосуються дітей, держави повинні надавати пріоритет їхнім найкращим інтересам.
Щоб уникнути повторної віктимізації та дозволити дитині чи підлітку відігравати ефективну роль у кримінальному провадженні, держави повинні надавати дітям особливий захист та спеціалізовану допомогу, включаючи психосоціальну підтримку, “з моменту, коли державі стає відомо про порушення прав дитини, і безперервно, до тих пір, поки в цих послугах не зникне потреба”.113
Принцип поваги до права на життя, виживання та розвиток. Діти, які зазнали сексуального насильства, можуть зазнати тяжких фізичних, психологічних та емоційних наслідків, а також віктимізації з боку держави під час участі у кримінальному провадженні.
Якщо держава вважає, що участь дитини чи підлітка є необхідною і може сприяти збору доказів, вона повинна постійно уникати їхньої повторної віктимізації та якомога менше покладатися на їхню участь, уникаючи присутності чи взаємодії з кривдником. 114
Держави повинні вживати заходів захисту, включаючи надання медичної та психосоціальної допомоги, як тільки стають відомими факти. Вони повинні робити це не лише “до і під час розслідування та кримінального провадження”, але й після нього, щоб дозволити дитині чи підлітку досягти одужання, реабілітації та соціальної реінтеграції у світлі їхнього права на виживання та цілісний розвиток. Держави повинні поширювати ці заходи також на сім’ї постраждалих.115
Принцип поваги до думки дитини. У всіх провадженнях, що стосуються дітей, держави повинні забезпечувати їхню участь “з належними гарантіями та протягом розумного строку”.116
Держави повинні забезпечити дітей та підлітків:
- Необхідними механізмами для викриття правопорушень;
- Можливістю відігравати активну роль у судовому процесі, говорити за себе та за допомогою адвоката “захищати свої права відповідно до свого віку та зрілості”;
- Безоплатною правовою допомогою адвоката, який спеціалізується на роботі з дітьми та підлітками, незалежно від фінансових можливостей та думки батьків.117
Щоб забезпечити право дітей та підлітків бути вислуханими, держави повинні здійснювати судочинство в обстановці, яка не є залякувальною, ворожою, нечутливою або неприйнятною для дитини, а персонал, який працює з дитиною/підлітком, повинен мати відповідну кваліфікацію.118 Держави повинні навчати персонал, у тому числі адміністративні, судові, медичні органи та органи прокуратури, спілкуватися з дітьми та підлітками, використовуючи мову та термінологію, які відповідають їхньому віку та не є стигматизуючими, образливими чи дискримінаційними, а також дозволяти дітям та підліткам розповідати про свій досвід у спосіб, який вони обирають самостійно.119
Держави повинні поводитися з дітьми та підлітками тактовно і делікатно протягом усього кримінального провадження, а також пояснювати причини та користь процедур, які будуть проводитися, або характер експертних висновків, виходячи з їхнього віку, рівня зрілості та розвитку.120
Держави повинні приділяти належну увагу думці дітей-постраждалих, “поважаючи їхнє приватне життя та конфіденційність інформації”. Держави повинні уникати їхньої участі у заходах, виставлення їх на загальний огляд, завдання їм страждань під час судового розгляду та підданню їх подальшій шкоді. 121
III.12 Держави повинні забезпечити постраждалим від СНПК та їхнім сім’ям доступ до правосуддя🔗
Безкарність заохочує хронічне повторення порушень прав людини.122 Для боротьби з безкарністю держави повинні “забезпечити повний доступ і правовий статус постраждалим або їхнім найближчим родичам на всіх етапах розслідування і судового переслідування винних”. 123
“Найближчі родичі” включають “матерів і батьків, дочок і синів, чоловіків, дружин і постійних співмешканців, а також братів і сестер”.124 Найближчі родичі постраждалої особи також можуть бути постаждалими.125 У випадках сексуального насильства та катувань існує неспростовна правова презумпція порушення психічної та моральної недоторканності найближчих родичів,126 що означає, що Суд визнає це порушення, якщо держава не спростує його.127
Відповідно до статей 8(1) та 25(1) Американської конвенції,128 держави повинні забезпечити постраждалим доступ до правосуддя, усунути всі перешкоди для такого доступу, фактичні та юридичні,129 та не перешкоджати процесу розслідування.130 Перешкоди на шляху до правосуддя включають131
- “Примус, залякування або погрози щодо свідків, слідчих чи суддів” з метою перешкоджання процесу, уникнення розкриття злочинів та приховування осіб, які їх вчинили; 132
- Порушення та невиправдані затримки через відсутність бажання та готовності органів влади здійснювати кримінальне провадження; 133
- Відсутність доступу постраждалих, їхніх найближчих родичів або представників до розслідування та судового розгляду; 134
- Зміну, приховування, спроби підкупу або викрадення/знищення доказів представниками держави; 135
- Відмову держав співпрацювати з органами, відповідальними за розслідування,136 в тому числі відмову надавати інформацію, що становить державну таємницю; 137
- Використання військових судів і трибуналів “у випадках, що становлять порушення прав людини”;138
- Застосування законів для уникнення відповідальності.139 У випадках, що стосуються серйозних порушень прав людини, держави не можуть застосовувати закони про амністію, часові обмеження, які не дозволяють розглядати порушення, якщо воно не було ініційоване протягом певного періоду часу, “або будь-який інший подібний механізм, що виключає відповідальність, з метою відмови від зобов’язання розслідувати і переслідувати винних”;140
- Захист вищого керівництва.141 Держави повинні розслідувати можливі зв’язки між безпосередньо відповідальними особами та їхнім керівництвом у вчиненні катувань, сексуального насильства і зґвалтувань, “індивідуалізуючи відповідальних на всіх рівнях прийняття рішень”.142
Держави повинні сумлінно виконувати свої зобов’язання.143 Держава не може виправдати свою неспроможність розпочати розслідування порушень прав людини:
- посилаючись на положення свого внутрішнього законодавства; або
- аргументуючи це тим, що порушення не були заборонені на момент їх вчинення. 144
Якщо органи влади перешкоджають розслідуванню порушень прав людини або несуть відповідальність за процесуальні порушення, які завадили постраждалим домогтися правосуддя щодо винних, держави повинні порушити дисциплінарні, адміністративні або кримінальні справи проти таких органів влади.145
Гуманітарне реагування🔗
III.13 Держави повинні реабілітувати потерпілих/постраждалих від СНПК 🔗
З огляду на “фізичні та психологічні шрами”, які сексуальне насильство завдає постраждалим і може завдати їхнім найближчим родичам, держави повинні надавати їм медичну, психологічну або психіатричну допомогу, включаючи медикаментозне лікування, безкоштовно і негайно через спеціалізовані заклади охорони здоров’я, в адекватний, комплексний та ефективний спосіб, за поінформованої згоди постраждалих.
Держави повинні забезпечити, щоб фахівці/-чині, відповідальні за лікування, “адекватно оцінювали психологічний і фізичний стан постраждалої”, а також мали достатню підготовку і досвід для лікування як фізичних проблем зі здоров’ям, так і психологічних травм, спричинених катуваннями і жорстоким поводженням. Якщо потерпіла ув’язнена, держави повинні забезпечити фахівцям доступ до місць позбавлення волі та дозволити їм перевести постраждалу до закладів охорони здоров’я, якщо це необхідно. Держави повинні забезпечити таке ж ставлення до найближчих родичів, якщо це доречно.146
Репарації🔗
Відповідно до статті 25 Американської конвенції, держави повинні забезпечити постраждалим від порушень прав людини ефективні засоби правового захисту.147
Відповідно до статті 63(1) Американської конвенції, держави повинні належним чином відшкодувати будь-яке порушення міжнародного зобов’язання, що спричинило шкоду.148
Надаючи репарації, держави повинні враховувати не лише право постраждалих на їх отримання, але й враховувати гендерну та дитячу перспективу при формуванні та здійсненні відшкодування.149 Як правило, відшкодування шкоди, завданої порушенням міжнародного зобов’язання, вимагає, “за умови, що це можливо, повного відновлення (restitutio in integrum)”, яке полягає у відновленні ситуації, що існувала до заподіяння шкоди. 150
Якщо це неможливо, як у більшості випадків порушень прав людини, держави повинні вжити інших заходів, щоб гарантувати права, які були порушені, та виправити порушення. На додаток до матеріальної компенсації, в тому числі за витрати, які постраждалі могли понести, щоб домогтися правосуддя,151 “заходи реституції, реабілітації та сатисфакції, а також гарантії неповторення мають особливе значення для відшкодування заподіяної шкоди”.152
Компенсація. Компенсація може охоплювати як матеріальну, так і моральну шкоду. Матеріальна шкода охоплює втрату або зменшення доходу постраждалої, витрати, понесені внаслідок порушення прав людини, та інші матеріальні наслідки, спричинені порушенням. 153
Моральну шкоду може бути складніше оцінити: вона може включати страждання, спричинені порушенням, шкоду, завдану цінностям, які мають велике значення для постраждалої, а також будь-які нематеріальні зміни в умовах життя постраждалих.
Оскільки неможливо визначити точний грошовий еквівалент моральної шкоди, держави повинні компенсувати її постраждалій шляхом виплати грошової суми або надання товарів чи послуг, що мають грошову оцінку. 154
Реабілітація. Держави повинні надавати постраждалим від сексуального насильства відповідну реабілітаційну допомогу (див. зобов’язання III.13 у цьому підрозділі).
Сатисфакція. Для забезпечення сатисфакції державам, можливо, доведеться відновити розслідування сексуального насильства, яке було проведено неналежним чином,155 або принести публічні вибачення. Держави, відповідальні за порушення прав людини, повинні публічно визнати міжнародну відповідальність і вибачитися за ці порушення. Держави повинні узгодити характер і спосіб вибачення з постраждалими та/або їхніми представниками/-цями.156
Якщо Суд виніс рішення проти держави щодо її відповідальності за акти сексуального насильства, ця держава зобов’язана опублікувати офіційне резюме рішення у впливовій газеті в доступному форматі, а також зробити рішення доступним протягом щонайменше одного року на урядовому веб-сайті.157
Заходи сатисфакції були різноманітними: для постраждалих від сексуального насильства та їхніх найближчих родичів, які зазнали “змін у своїх життєвих проєктах, що вплинули на їхній особистий та професійний розвиток”, включаючи навчання в університеті, Суд зобов’язав державу, відповідальну за це, надати стипендії в державному вищому навчальному закладі.158
Гарантії неповторення. Гарантії неповторення можуть включати створення освітніх та навчальних програм (див. зобов’язання III.6 у цьому підрозділі).159
Примітки
-
ОАД, "Хто ми є" (ОАД) <https://www.oas.org/en/about/who_we_are.asp>
-
ОАД, "Що таке МАКПЛ?" (ОАД) <www.oas.org/en/IACHR/jsForm/?File=/en/iachr/mandate/what.asp>, доступ 5 березня 2023 року.
-
Фернандес Ортега проти Мексики (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 215) (30 серпня 2010 р.), п. 119.
-
Луїс Лісардо Кабрера (Домініканська Республіка) (Доповідь № 35/96), справа 10.832 (1997), п. 77.
-
Луїс Лісардо Кабрера (Домініканська Республіка) (Доповідь № 35/96), справа 10.832 (1997), п. 78.
-
Фернандес Ортега проти Мексики (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 215) (30 серпня 2010 р.), п. 122.
-
Loayza Tamayo проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 33) (17 вересня 1997 р.), п. 57.
-
Луїс Лісардо Кабрера (Домініканська Республіка) (Доповідь № 35/96), справа 10.832 (1997), пп. 79 і 83.
-
Луїс Лісардо Кабрера (Домініканська Республіка) (Доповідь № 35/96), справа 10.832 (1997), п. 87; Ракель Мартін де Мехія (Перу) (Доповідь № 5/96), справа 10.970 (1995).
-
Фернандес Ортега проти Мексики (Fernández Ortega v. Mexico) (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 215) (30 серпня 2010 р.), пп. 120 і 127.
-
Фернандес Ортега проти Мексики (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 215) (30 серпня 2010 р.), п. 121.
-
Фернандес Ортега проти Мексики (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 215) (30 серпня 2010 р.), п. 124.
-
Фернандес Ортега проти Мексики (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 215) (30 серпня 2010 р.), п. 124.
-
Фернандес Ортега проти Мексики (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 215) (30 серпня 2010 р.), п. 127.
-
Фернандес Ортега проти Мексики (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 215) (30 серпня 2010 р.), п. 127.
-
Фернандес Ортега проти Мексики (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 215) (30 серпня 2010 р.), п. 128.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 196.
-
Азул Рохас Марін проти Перу (Azul Rojas Marín v Peru) (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 402) (12 березня 2020 року), п. 52.
-
Фернандес Ортега проти Мексики (Fernández Ortega v. Mexico) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 215) (30 серпня 2010 р.), п. 119; Розендо Канту проти Мексики (Rosendo Cantu v. Mexico) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 216) (31 серпня 2010 р.), п. 108.
-
Фернандес Ортега проти Мексики (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 215) (30 серпня 2010 р.), п. 118.
-
Сестри Серрано Круз проти Сальвадору (Serrano Cruz Sisters v. El Salvador) (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 118) (23 листопада 2004 р.), п. 112.
-
Сестри Серрано Круз проти Сальвадору (Serrano Cruz Sisters v. El Salvador) (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 118) (23 листопада 2004 р.), п. 112.
-
Сестри Серрано Круз проти Сальвадору (Serrano Cruz Sisters v. El Salvador) (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 118) (23 листопада 2004 р.), п. 113.
-
J проти Перу (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 275) (27 листопада 2013 р.), п. 304; Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 178.
-
Ракель Марті де Мехія проти Перу (Доповідь № 5/96), справа 10.970 (1 березня 1996 р.).
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 200.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 200.
-
Las Dos Erres Massacre v Guatemala (Рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 211) (24 листопада 2009 року), п. 139; Plan de Sánchez Massacre v Guatemala (Рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 116) (19 листопада 2004 року), п. 49(19).
-
Бедойя Ліма проти Колумбії (Bedoya Lima v. Colombia) (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 431) (26 серпня 2021 р.), п. 88.
-
Ангуло Лосада проти Болівії (Sentencia) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 475) (18 листопада 2022 року), пп. 145 і 149.
-
Angulo Losada v Bolivia (Sentencia) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 475) (18 листопада 2022 року), п. 147.
-
Ангуло Лосада проти Болівії (Sentencia) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 475) (18 листопада 2022 року), п. 148.
-
Різанина в Ріо Негро проти Гватемали (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 250) (4 вересня 2012 р.), п. 261.
-
Різанина в Ріо Негро проти Гватемали (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 250) (4 вересня 2012 року), п. 262.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (Atenco v Mexico) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 180; "Різанина двох помилок проти Гватемали" (Las Dos Erres Massacre v Guatemala) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 211) (24 листопада 2009 р.), п. 137; Еспіноза Гонсалес проти Перу (Espinoza Gonzáles v. Peru) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 241; Гудіель Альварес ("Військовий щоденник") проти Гватемали (Gudiel Alvarez ("Diario Militar")) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 253) (20 листопада 2012 року), п. 278; Різанина в Ріо-Негро проти Гватемали (Río Negro Massacres v. Guatemala) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 250) (4 вересня 2012 року), п. 257.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 213.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 221.
-
Бедойя Ліма проти Колумбії (Bedoya Lima v. Colombia) (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 431) (26 серпня 2021 р.), п. 88.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 67.
-
Вікі Ернандес проти Гондурасу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 422) (26 березня 2021 року), п. 176.
-
Фернандес Ортега проти Мексики (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 215) (30 серпня 2010 р.), п. 133.
-
Працівники фабрики феєрверків у Санту-Антоніу-де-Жезус та їхні сім'ї проти Бразилії (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 407) (15 липня 2020 р.), п. 198.
-
Artavia Murillo та ін. ("Екстракорпоральне запліднення") проти Коста-Ріки (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 257) (28 листопада 2012 р.), п. 292.
-
Ангуло Лосада проти Болівії (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 475) (18 листопада 2022 р.), п. 95; МАСПЛ, "Болівія несе відповідальність за гендерну та дитячу дискримінацію та повторну віктимізацію підлітка-потерпілого від сексуального насильства під час судового процесу" (прес-реліз) (19 січня 2023 р.), с. 2.
-
Права та гарантії дітей у контексті міграції та/або які потребують міжнародного захисту (Консультативний висновок) (Міжамериканський суд з прав людини, серія OC-21/14) (19 серпня 2014 р.), п. 218.
-
Права та гарантії дітей у контексті міграції та/або які потребують міжнародного захисту (Консультативний висновок) (Міжамериканський суд з прав людини, серія OC-21/14) (19 серпня 2014 р.), п. 225.
-
Права та гарантії дітей у контексті міграції та/або які потребують міжнародного захисту (Консультативний висновок) (Міжамериканський суд з прав людини, серія OC-21/14) (19 серпня 2014 р.), п. 212.
-
Права та гарантії дітей у контексті міграції та/або які потребують міжнародного захисту (Консультативний висновок) (Міжамериканський суд з прав людини, серія OC-21/14) (19 серпня 2014 р.), п. 212.
-
Мігель Кастро-Кастро В'язниця проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія С № 160) (25 листопада 2006 року), п. 315.
-
Мігель Кастро-Кастро В'язниця проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія С № 160) (25 листопада 2006 року), п. 315.
-
J проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 275) (27 листопада 2013 р.), п. 343.
-
Мігель Кастро-Кастро В'язниця проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія С № 160) (25 листопада 2006 року), п. 307.
-
Американська конвенція, стаття 5(2); Miguel Castro-Castro Prison проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 160) (25 листопада 2006 р.), п. 308.
-
Мігель Кастро-Кастро В'язниця проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія С № 160) (25 листопада 2006 року), п. 311.
-
Guzmán Albarracín проти Еквадору (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 405) (24 червня 2020 року), п. 243; Angulo Losada проти Болівії (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 475) (18 листопада 2022 року), п. 213.
-
Angulo Losada v Bolivia (Sentencia) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 475) (18 листопада 2022 року), п. 216.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 327.
-
Angulo Losada v Bolivia (Sentencia) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 475) (18 листопада 2022 року), п. 210.
-
Різанина в Ріо Негро проти Гватемали (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія С № 250) (4 вересня 2012 р.), п. 291.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 356.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 355.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 239.
-
J проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 275) (27 листопада 2013 р.), п. 350.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 242.
-
Американська конвенція, стаття 25(1); Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C No 289) (20 листопада 2014 року), п. 230.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 309.
-
Різанина в Ріо Негро проти Гватемали (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 250) (4 вересня 2012 року), п. 257(e).
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 238.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 238.
-
Різанина у справі "Лас Дос Еррес проти Гватемали" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 211) (24 листопада 2009 р.), п. 140.
-
Різанина у справі "Лас Дос Еррес проти Гватемали" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 211) (24 листопада 2009 р.), п. 147.
-
Anzualdo Castro v Peru (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 202) (22 вересня 2009 р.), п. 119; Kawas Fernández v Honduras (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 196) (3 квітня 2009 р.), п. 194.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 360; Конвенція Белем-ду-Пара, ст. 10.
-
Вікі Ернандес проти Гондурасу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 422) (26 березня 2021 року), п. 179.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 239.
-
J проти Перу (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 275) (27 листопада 2013 року), п. 350; Espinoza Gonzáles проти Перу (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 241.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 241.
-
J проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 275) (27 листопада 2013 р.), п. 350.
-
J проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 275) (27 листопада 2013 р.), п. 352.
-
Різанина "Лас Дос Еррес проти Гватемали" (Las Dos Erres Massacre v Guatemala) (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 211) (24 листопада 2009 р.), п. 233(b).
-
Американська конвенція, статті 8(1) і 25(1); МПГПП, статті 1, 6 і 8; Конвенція Белен-ду-Пара, стаття 7(b); Las Dos Erres Massacre v Guatemala (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 211) (24 листопада 2009 року), пункт 141.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (Espinoza Gonzáles v Peru) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 289) (20 листопада 2014 р.), п. 237; Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (Atenco v Mexico) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 267.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 306.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (Espinoza Gonzáles v. Peru) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 256; Фернандес Ортега проти Мексики (Fernández Ortega v. Mexico) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 215) (30 серпня 2010 року), п. 196.
-
J проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 275) (27 листопада 2013 р.), п. 351.
-
J проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 275) (27 листопада 2013 р.), п. 351.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), пп. 272-273.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 364.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 242.
-
Вікі Ернандес проти Гондурасу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 422) (26 березня 2021 року), п. 172.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 317.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 278.
-
Angulo Losada v Bolivia (Sentencia) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 475) (18 листопада 2022 року), п. 164.
-
Жінки-потерпілим від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 310.
-
Жінки-потерпілим від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), пп. 310 і 313-317.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 289) (20 листопада 2014 року), пп. 252-253 і виноска 421.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 256.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 256.
-
Angulo Losada v Bolivia (Sentencia) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 475) (18 листопада 2022 року), п. 113.
-
Американська конвенція, стаття 19; V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), пункт 155.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), п. 155.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), пп. 156-157.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), пп. 156-157.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), пп. 156-157.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), п. 164.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), п. 163.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), п. 170.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), п. 159.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), п. 161.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 р.), п. 166.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), п. 167.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 р.), п. 166.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), п. 167.
-
Різанина в Ріо Негро проти Гватемали (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 250) (4 вересня 2012 року), п. 261.
-
Різанина в Ріо Негро проти Гватемали (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 250) (4 вересня 2012 року), п. 258.
-
Гудіель Альварес ("Військовий щоденник") проти Гватемали (Gudiel Alvarez) (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 253) (20 листопада 2012 року), п. 286.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 320.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), пп. 320-321.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 320.
-
Ангуло Лосада проти Болівії (Sentencia ) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 475) (18 листопада 2022 р.), п. 169.
-
Різанина "Лас Дос Еррес проти Гватемали" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 211) (24 листопада 2009 р.), п. 233.
-
Las Dos Erres Massacre v Guatemala (Рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 211) (24 листопада 2009 р.), п. 144; Río Negro Massacres v Guatemala (Рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 250) (4 вересня 2012 р.), п. 257.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 287.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 287.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (Atenco v Mexico) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 287; "Ель Каракасо проти Венесуели" (El Caracazo v Venezuela) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 95) (29 серпня 2002 р.), п. 116.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (Atenco v Mexico) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 287; "Ель Каракасо проти Венесуели" (El Caracazo v Venezuela) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 95) (29 серпня 2002 р.), п. 116.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 287.
-
Гудіель Альварес ("Військовий щоденник") проти Гватемали (Gudiel Alvarez) (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 253) (20 листопада 2012 року), п. 269.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (Atenco v Mexico) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 287; "Мирна Мак Чанг проти Гватемали" (Myrna Mack Chang v Guatemala) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 101) (25 листопада 2003 р.), п. 182.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (Atenco v Mexico) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 371) (28 листопада 2018 року), п. 287; "Селянська громада Санта-Барбари проти Перу" (Peasant Community of Santa Barbara v Peru) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 299) (1 вересня 2015 року), пп. 244, 245, 246 і 251.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справах "Атенко проти Мексики" (Atenco v Mexico) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 371) (28 листопада 2018 року), п. 287; "Барріос Альтос проти Перу" (Barrios Altos v Peru) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 75) (14 березня 2001 року), п. 41; "Герцог проти Бразилії" (Herzog v Brazil) (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 353) (15 березня 2018 року), п. 232.
-
Різанина в Ріо Негро проти Гватемали (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 250) (4 вересня 2012 року), п. 257(a).
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 338.
-
J проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 275) (27 листопада 2013 р.), п. 349.
-
J проти Перу (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 275) (27 листопада 2013 р.), п. 349.
-
Різанина в Ріо Негро проти Гватемали (Рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 250) (4 вересня 2012 року), п. 257(d).
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 289) (20 листопада 2014 року), пп. 314-315.
-
V.R.P., V.P.C. проти Нікарагуа (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 350) (8 березня 2018 року), п. 150.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 325.
-
Angulo Losada v Bolivia (Sentencia) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 475) (18 листопада 2022 року), п. 175.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 326.
-
Еспіноза Гонсалес проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 289) (20 листопада 2014 року), п. 337.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 326.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 369.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C No 371) (28 листопада 2018 р.), п. 375; IACPPT, ст. 9.
-
Мігель Кастро-Кастро В'язниця проти Перу (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 160) (25 листопада 2006 року), п. 410(h)(i).
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), пп. 347-348.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 344.
-
Жінки-потерпілі від сексуальних катувань у справі "Атенко проти Мексики" (рішення) (Міжамериканський суд з прав людини, серія C № 371) (28 листопада 2018 р.), п. 351.
-
Guzmán Albarracín проти Еквадору (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 405) (24 червня 2020 року), п. 243; Angulo Losada проти Болівії (рішення) (Inter-American Court of Human Rights Series C № 475) (18 листопада 2022 року), п. 213.