Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (МПГПП)
I. Вступ🔗
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (МПГПП) встановлює засади для захисту громадянських і політичних прав. Він був прийнятий Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 16 грудня 1966 року і набув чинності 23 березня 1976 року.1 Комітет з прав людини (КПЛ) здійснює контроль за виконанням Пакту державами .2
I.1 СНПК відповідно до МПГПП🔗
Комітет рішуче засудив сексуальне насильство як “крайню форму гендерно зумовленого насильства”3, яке також може мати ознаки катування або жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання (“жорстоке поводження”), всупереч таким положеням:
- Статті 7 (Конвенції про катування та жорстоке поводження).4 Оскільки Пакт не містить чіткого визначення форм поведінки, охоплених статтею 7, а Комітет не надав вичерпного переліку практик, що суперечать статті 7, і не встановив чітких відмінностей між різними видами покарання або поводження,5 держави повинні визначати самостійно, чи має та чи інша дія ознаки катування або жорстокого поводження в кожному конкретному випадку індивідуально. Однак Комітет роз’яснив, що “стаття 7 стосується не лише дій, які спричиняють фізичний біль, але й дій, які завдають потерпілій особі психологічних страждань”. 6 Крім того, Комітет зазначив, що згвалтування, пов’язане з конфліктом, може бути прирівняне до катувань, особливо у випадках групових згвалтувань чи згвалтувань, скоєних під час утримання під вартою;7
- Статті 17 (Про право на недоторканність приватного і сімейного життя).8 Комітет встановив, що зґвалтування, вчинене в умовах конфлікту представниками держави – є безпідставним втручанням у приватне життя та сексуальну автономію потерпілої особи.9
Комітет зазначив, що положення Пакту про громадянські та політичні права діють і у ситуаціях збройного конфлікту, доповнюючи міжнародне гуманітарне право.10 Комітет також визнав, що сексуальне насильство часто використовується як засіб ведення війни як окремими озброєними групами, так і державними збройними силами,11 від якого найбільше потерпають жінки.12
II. Нормативно-правова база🔗
- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (МПГПП)
- Перший Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права
- Комітет з прав людини (КПЛ)
- Основні положення
- Заключні зауваження
- Висновки
III. Зобов’язання🔗
Запобігання🔗
III.1 Держави повинні гарантувати кожній особі, що перебуває під їхньою юрисдикцією, захист від СНПК🔗
Відповідно до статті 7, держави зобов’язані забезпечити захист кожного/-ї від застосування катування або жорстокого поводження. Метою статті 7 є захист гідності, фізичної та психологічної недоторканності особи.13 Заборона є абсолютною і має законну силу під час кризових ситуацій, таких як війна та надзвичайні ситуації. 14
Держави зобов’язані гарантувати захист кожному/-ій від дій, заборонених статтею 7, “незалежно від того, чи вони вчинені державними посадовими особами або іншими суб’єктами, що діють поза своїми посадовими обов’язками або в індивідуальному порядку”.15
“У межах своєї юрисдикції”. Відповідно до статті 2(1), держави зобов’язуються поважати і забезпечувати права, визнані в Пакті, усім особам, які перебувають у межах їхньої території та/або під їхньою юрисдикцією,16 “незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, місця народження чи інших обставин”.17 Порушення, вчинені проти осіб, які перебувають у вразливому становищі, є особливо серйозними і з більшою ймовірністю підпадають під дію статті 7.18
Застереження до статті 2(1) є неприйнятними і повинні бути відкликані.19
III.2 Держава повинна прийняти необхідні законодавчі та інші заходи для боротьби з СНПК🔗
Згідно зі статтею 2(2), держави повинні прийняти законодавчі або будь-які інші заходи для забезпечення реалізації прав, визначених у Пакті. Зокрема, вони повинні вжити законодавчих та інших заходів для надання кожному захисту від катувань і жорстокого поводження.20 Таким чином, криміналізація сексуального насильства в усіх його формах є важливим кроком на шляху до запобігання СНПК.21
Державам також слід:
- Забезпечити перевагу Пакту над “положеннями національного законодавства, які вважаються несумісними з Пактом”;22
- Адаптувати визначення поняття зґвалтування та інших форм сексуального насильства відповідно до міжнародних стандартів;23
- Скасувати всі законодавчі положення, які сприяють сексуальному насильству, зокрема ті, що перешкоджають “недоторканності жінок і дівчат”;24
- Збільшити участь жінок у суспільному житті, зокрема їхнє представництво на найвищих рівнях влади та в судовій системі.25
Для забезпечення дотримання заборони катувань і жорстокого поводження недостатньо лише криміналізувати ці діяння.26 В умовах збройного конфлікту держави повинні докладати додаткових зусиль для запобігання [повторенню] сексуального насильства27 та розробляти спеціальні заходи для подолання вразливого становища жінок (дискримінація щодо яких “часто переплітається з дискримінацією за іншими ознаками”),28 включно зі створенням ефективного механізму сприяння інформуванню про випадки насильства над жінками.29
III.3 Держави повинні інформувати своє населення про проблему СНПК🔗
Згідно зі статтею 2(2), держави повинні прийняти закони або інші міри для забезпечення реалізації прав, визнаних у Пакті, включаючи заходи для боротьби з укоріненими патріархальними поглядами та стереотипами щодо гендерних ролей, які призводять до серйозних порушень прав і недоторканності жінок і дівчат.30 Держави повинні сприяти “загальнонаціональному обговоренню проблеми сексуального насильства над жінками задля привернення уваги до неї та покращення становища постраждалих осіб”, а також проводити інформаційно-просвітницькі кампанії з метою виявлення причин та наслідків насильства над жінками.31
Навчання. Відповідно до статті 2(2), держави повинні “вжити належних заходів для підвищення обізнаності про положення Пакту серед суддів, адвокатів/-ок і прокурорів/-ок на всіх рівнях, особливо в автономних регіонах, з метою забезпечення урахування його положень національними судами”.32
Навчання має включати рекомендації щодо уникнення повторної травматизації постраждалих від сексуального насильства: питання щодо їхнього сексуального життя та моральності є свавільним втручанням у їхнє приватне життя та незаконним посяганням на їхню честь і репутацію, що суперечить статті 17 про право на недоторканність приватного і сімейного життя.33
Держави також повинні забезпечити підготовку по вивченню Пакту, спеціально розроблену для співробітників сил безпеки, розгорнутих на міжнародному рівні, зокрема, в контексті миротворчих місій.34 Вони повинні схвалити керівні принципи для перевірки “з метою недопущення осіб, звинувачених у порушенні Пакту, до зайняття державних посад і просування по службі”.35
III.4 Держави повинні здійснювати контроль за виконанням заходів, спрямованих на боротьбу зі СНПК, та звітувати про їх виконання Комітету з питань запобігання катуванням та сексуальному насильству🔗
Відповідно до статті 40, держави повинні подавати доповіді про заходи, вжиті ними для виконання Пакту, протягом одного року з дня набрання чинності Пакту, а в подальшому – за вимогою Комітету.
У своїх доповідях держави повинні повідомляти про фактори і труднощі, що впливають на виконання Пакту, а також про кроки, вжиті для їхнього подолання.36 Зокрема, держави повинні повідомляти Комітет про заходи, які вони вжили “для забезпечення захисту жінок від зґвалтувань, викрадень та інших форм сексуального насильства” під час збройних конфліктів.37
Правосуддя та підзвітність🔗
III.5 Держави повинні розслідувати та переслідувати СНПК🔗
Розслідування. Держави повинні “оперативно, неупереджено та всебічно розслідувати ймовірні порушення прав людини”,38 зокрема і “всі випадки сексуального насильства, включаючи дитячі шлюби та каліцтва жіночих статевих органів”, 39 вчинені як державними, так і недержавними суб’єктами.40 Держави також зобов’язані надавати заявнику/-ці детальну інформацію про результати розслідування.41
Нездатність держави швидко та ефективно розслідувати повідомлення про сексуальне насильство є порушенням заборони катувань та жорстокого поводження, а також статті 2(3), що стосується прав постраждалих/потерпілих осіб на засоби правового захисту.42
Держави повинні внести зміни до законодавства, яке вимагає згоди постраждалої особи на розслідування випадків згвалтування,43 а також забезпечити постраждалих осіб “детальною інформацією про результати розслідування”.44
Кримінальне переслідування. Хоча Пакт прямо не вимагає від держави здійснювати кримінальне переслідування іншої особи,45 відповідно до статей 2(3) і 7, держави повинні притягувати до відповідальності підозрюваних і карати винних у порушенні прав людини,46 застосовуючи санкції, співмірні з тяжкістю злочину.47
Держави повинні періодично здійснювати моніторинг кількості розпочатих розслідувань та винесених обвинувальних вироків у справах про насильство щодо жінок у порівнянні з кількістю отриманих скарг з метою вдосконалення існуючих механізмів, спрямованих на захист жінок.48
III.6 Держави повинні забезпечити постраждалим від СНПК особам доступ до правосуддя🔗
Комітет висловив занепокоєння стосовно повідомлень, що постраждалі від СНПК особи “мають труднощі з доступом до правових послуг, через що потерпілі утримуються від подання скарг або продовження судових процесів проти своїх кривдників”.49 Для вирішення цих викликів, держави мають:
- Подолати “соціальну стигматизацію, страх переслідування та підштовхування до примирення”, з якими стикаються постраждалі від сексуального насильства;50
- Захищати постраждалих від сексуального насильства від стигматизації та маргіналізації на рівні сім’ї та громади;51
- Впровадити практику конфіденційного зберігання медичної документації стосовно постраждалих від сексуального насильства осіб в лікарнях;
- Збільшити кількість жінок-поліцейських та прокуророк;
- Гарантувати конфіденційність та захист постраждалих від сексуального насильства “під час подання скарги, розслідування та судового розгляду”;52
- Забезпечити функціонування системи безоплатної правової допомоги на всій території країни та її доступність для всіх незахищених верств населення, “включаючи постраждалих від сексуального насильства осіб у воєнний час”;
- Запровадити “ефективну програму захисту постраждалих та свідків”;53
- Гарантувати доступ постраждалих від сексуального насильства осіб до національних судів;54
- Скасувати законодавчі положення, що сприяють уникненню відповідальності за сексуальне насильство, зокрема амністію за серйозні порушення міжнародного права прав людини чи норм міжнародного гуманітарного права, а також захист вищого керівництва;55 та
- Усунути обмеження, що перешкоджають поданню скарг та ефективному доступу до правосуддя і компенсації для постраждалих від сексуального насильства, в тому числі шляхом суттєвого збільшення строків давності, співмірних з тяжкістю сексуального насильства.56
Гуманітарне реагування🔗
III.7 Держави повинні надавати постраждалим від СНПК особам належну допомогу🔗
Держави повинні вжити заходів щодо:
- Побудови надійних притулків для жінок і дітей, які зазнали гендерно зумовленого насильства, зокрема для жінок і дітей з інвалідністю;57
- Надання постраждалим фізичної та психологічної підтримки, в тому числі шляхом створення фонду відшкодування збитків для постраждалих від сексуального насильства, який має бути введений в роботу в найкоротші строки;
- Сприяння доступу постраждалих до правових послуг.58
Сексуальне та репродуктивне здоров’я жінок. Комітет висловив занепокоєння у зв’язку з інформацією про відсутність послуг з охорони сексуального та репродуктивного здоров’я жінок у деяких країнах, зокрема це стосується питання безпечних і легальних абортів для сільських жінок, жінок, які живуть у бідності, жінок з інвалідністю та жінок, які належать до етнічних або релігійних меншин. Держави повинні розширити “доступ жінок до послуг у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я, зокрема до безпечних і легальних абортів, що доступні за ціною контрацептивів”.59
Держави повинні переглянути своє законодавство щодо здійснення абортів та адаптувати його з урахуванням необхідності захисту сексуального та репродуктивного здоров’я жінок.60 Держави повинні гарантувати ефективний доступ до безпечного, легального аборту, зокрема у таких випадках:
- Життя або здоров’я вагітної жінки чи дівчини перебуває під загрозою;
- Збереження вагітності завдасть жінці чи дівчині значного болю або страждань, особливо “якщо вагітність є результатом згвалтування або інцесту, або якщо плід нежиттєздатний”. 61
Держави не повинні переслідувати в кримінальному порядку тих жінок і дівчат, які роблять аборт, а також лікарів/-ок, які надають їм медичну допомогу. Крім того, держави повинні підвищувати обізнаність і боротися зі стигматизацією жінок і дівчат, які роблять аборт.62
В умовах збройного конфлікту держави не повинні обмежувати доступ до аборту (у випадку зґвалтування) дозволом судді: доступ до судових рішень під час конфлікту може бути значно обмежений, що нівелює обов’язок держави захищати сексуальне та репродуктивне здоров’я жінок.63 Неспроможність держави гарантувати постраждалим право на переривання вагітності, що настала внаслідок зґвалтування, може завдавати постраждалим таких фізичних і моральних страждань, що це співвідноситься до катування чи жорстокого поводження.64
Відшкодування шкоди65🔗
III.8 Держави повинні надавати постраждалим від СНПК особам доступ до ефективних засобів правового захисту🔗
Відповідно до статті 2(3)(а), держави зобов’язуються забезпечити особам, чиї права і свободи, гарантовані Пактом, були порушені, ефективний засіб правового захисту, визначений “компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими органами або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави”. Держави повинні забезпечити повне вiдшкодування шкоди потерпілим та постраждалим особам.66 Ефективними засобами правового захисту також вважають:
- Компенсацію;67
- Реституцію;68
- Реабілітацію, що передбачає “психологічну реабілітацію та належне медичне лікування, а також можливість отримати допомогу в рамках соціальної та економічної реінтеграції”,69 яка надається безкоштовно;70
- Сатисфакцію,71 що включає в себе “відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок правопорушення”.72 Заходи сатисфакції можуть включати “принесення офіційних вибачень на закритій зустрічі”.73
Комітет дійшов висновку, що ненадання потерпілим від зґвалтування, вчиненого представниками держави, засобів правового захисту є порушенням статті 17 Конвенції про право на повагу до приватного і сімейного життя.74
Держави мають застосовувати підхід, орієнтований на постраждалих, який гарантує доступ до ефективних засобів правового захисту,75 та також забезпечує їхнє застосування відповідними органами влади.76 У цьому контексті держави зобов’язані враховувати Основні принципи та керівні положення, що стосуються права на правовий захист і відшкодування збитку для постраждалих від грубих порушень міжнародних норм в галузі прав людини та серйозних порушень міжнародного гуманітарного права (Резолюція Генеральної Асамблеї 60/147).77
Примітки
-
C. Томущат, "Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: Вступні зауваження" (Аудіовізуальна бібліотека міжнародного права ООН, жовтень 2008 року) https://legal.un.org/avl/ha/iccpr/iccpr.html, доступ 2 березня 2023 року.
-
Повідомлення № 2234/2013 "М.Т. проти Узбекистану" (M.T. v. Uzbekistan), Висновки, ухвалені КЗПЛ на 114th сесії (29 червня - 24 липня 2015 року) (21 жовтня 2015 року), UN Doc CCPR/C/114/D/2234/2013, п. 7.4; Повідомлення № 1900/2009 "Мехалі проти Алжиру" (Mehali v. Algeria), Висновки, ухвалені КЗПЛ на 110th сесії (з 10 по 28 березня 2014 року) (21 березня 2014 року), UN Doc CCPR/C/110/D/1900/2009, п. 7.10.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, п. 7.5.
-
КПП, "Загальний коментар № 20: Стаття 7 (Заборона катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання)" (10 березня 1992 р.), п. 4.
-
КПП, "Загальний коментар № 20: Стаття 7 (Заборона катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання)" (10 березня 1992 р.), п. 5.
-
Повідомлення № 2245/2013 "Пурна Майя проти Непалу" (Purna Maya v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (23 червня 2017 року), UN Doc CCPR/C/119/D/2245/2013, пп. 3.2 та 12.3.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, п. 7.5.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Соображения, ухвалені Комітетом відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, пункт 7.5; Повідомлення № 2556/2015 "Фулматі Ньяя проти Непалу" (Fulmati Nyaya v. Nepal), Соображения, ухвалені Комітетом відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (11 червня 2019 року), UN Doc CCPR/C/125/D/2556/2015, пункт 7.8.
-
КПП, "Зауваження загального порядку № 31: Характер загального юридичного зобов'язання, що накладається на держави-учасниці Пакту" (26 травня 2004 року), UN Doc CCPR/C/21/Rev.1/Add.13, пункт 11; КПП, "Заключні зауваження щодо Ізраїлю" (21 серпня 2003 року), UN Doc CCPR/CO/78/ISR, пункт 11; КПП, "Заключні зауваження щодо Німеччини" (4 травня 2004 року), UN Doc CCPR/CO/80/DEU, пункт 11.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Демократичної Республіки Конго" (30 листопада 2017 року), UN Doc CCPR/C/COD/CO/4, параграф 19.
-
КПП, "Зауваження загального порядку № 28: Стаття 3 (Рівність прав чоловіків і жінок)" (29 березня 2000 року), UN Doc HRI/GEN/1/Rev.9 (Vol. I), п. 8; Повідомлення № 2245/2013 "Пурна Майя проти Непалу" (Purna Maya v. Nepal), Висновки, ухвалені КПП відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (23 червня 2017 року), UN Doc CCPR/C/119/D/2245/2013, п. 12.4.
-
КПП, "Загальний коментар № 20: Стаття 7 (Заборона катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання)" (10 березня 1992 р.), п. 2.
-
КПП, "Загальний коментар № 20: Стаття 7 (Заборона катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання)" (10 березня 1992 р.), п. 3.
-
КПП, "Загальний коментар № 20: Стаття 7 (Заборона катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання)" (10 березня 1992 р.), п. 2.
-
КПП, "Зауваження загального порядку № 31: Характер загального юридичного зобов'язання, що накладається на держави-учасниці Пакту" (26 травня 2004 р.) UN Doc CCPR/C/21/Rev.1/Add. 13, параграф 10.
-
Повідомлення № 1608/2007 L.M.R. проти Аргентини, Висновки (28 квітня 2011 року), UN Doc CCPR/C/101/D/1608/2007, п. 9.2.
-
КПП, "Зауваження загального порядку № 24 щодо питань, які стосуються застережень, зроблених при ратифікації Пакту або Факультативних протоколів до нього, або при приєднанні до них, або у зв'язку із заявами відповідно до статті 41 Пакту" (11 листопада 1994 року), UN Doc CCPR/C/21/Rev.1/Add.6, п. 9.
-
МПГПП, стаття 7;МПГПП, "Загальний коментар № 20: Стаття 7 (Заборона катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання)" (10 березня 1992 р.), п. 2.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, пункт 9.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Індонезії" (21 серпня 2013 року), UN Doc CCPR/C/IDN/CO/1, параграф 5.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, пункт 9.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо третьої періодичної доповіді Центральноафриканської Республіки" (30 квітня 2020 року), UN Doc CCPR/C/CAF/CO/3, параграф 14.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Демократичної Республіки Конго" (30 листопада 2017 року), UN Doc CCPR/C/COD/CO/4, параграф 16.
-
КПП, "Загальний коментар № 20: Стаття 7 (Заборона катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання)" (10 березня 1992 р.), п. 8.
-
Повідомлення № 2234/2013 M.T. проти Узбекистану, Висновки, ухвалені КЗПЛ на 114th сесії (29 червня-24 липня 2015 року) (21 жовтня 2015 року), UN Doc CCPR/C/114/D/2234/2013, п. 9; Повідомлення № 1610/2007 L.N.P. проти Аргентини, Висновки (16 серпня 2011 року), UN Doc CCPR/C/102/D/1610/2007, п. 14.
-
КПП, "Зауваження загального порядку № 28: Стаття 3 (Рівність прав чоловіків і жінок)" (29 березня 2000 року), UN Doc HRI/GEN/1/Rev.9 (Vol. I), пп. 8 і 30; Повідомлення № 2245/2013 "Пурна Майя проти Непалу" (Purna Maya v. Nepal), Висновки, ухвалені КПП відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (23 червня 2017 року), UN Doc CCPR/C/119/D/2245/2013, п. 12.4.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Вірменії" (25 листопада 2021 року), UN Doc CCPR/C/ARM/CO/3, параграф 16.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо третьої періодичної доповіді Центральноафриканської Республіки" (30 квітня 2020 року), UN Doc CCPR/C/CAF/CO/3, параграф 14.
-
Повідомлення № 2245/2013 "Пурна Майя проти Непалу" (Purna Maya v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (23 червня 2017 року), UN Doc CCPR/C/119/D/2245/2013, пункт 15.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Індонезії" (21 серпня 2013 року), UN Doc CCPR/C/IDN/CO/1, параграф 5.
-
Повідомлення № 1610/2007 L.N.P. проти Аргентини, Висновки (16 серпня 2011 року), UN Doc CCPR/C/102/D/1610/2007, п. 13.7.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Німеччини" (4 травня 2004 р.), UN Doc CCPR/CO/80/DEU, п. 11.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо другої періодичної доповіді Непалу" (15 квітня 2014 року), UN Doc CCPR/C/NPL/CO/2, параграф 5.
-
КПГПП, "Загальний коментар № 28: Стаття 3 (Рівність прав чоловіків і жінок)" (29 березня 2000 р.), UN Doc HRI/GEN/1/Rev.9 (Vol. I), п. 3.
-
КПП, "Загальний коментар № 28: Стаття 3 (Рівність прав чоловіків і жінок)" (29 березня 2000 р.), UN Doc HRI/GEN/1/Rev.9 (Vol. I), пп. 8 і 12.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, п. 7.4.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо третьої періодичної доповіді Центральноафриканської Республіки" (30 квітня 2020 року), UN Doc CCPR/C/CAF/CO/3, параграф 14.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо другого періодичного звіту Ефіопії" (7 грудня 2022 року), UN Doc CCPR/C/ETH/CO/2, параграф 20.
-
Повідомлення № 2556/2015 "Фулматі Ньяя проти Непалу" (Fulmati Nyaya v. Nepal), Висновки, ухвалені Комітетом відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (11 червня 2019 року), UN Doc CCPR/C/125/D/2556/2015, пункт 9.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, п. 7.4.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Колумбії" (26 травня 2004 року), UN Doc CCPR/CO/80/COL, п. 14.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, пункт 9.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, п. 7.4.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, п. 7.4.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, пункт 9.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Колумбії" (26 травня 2004 року), UN Doc CCPR/CO/80/COL, п. 14.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Демократичної Республіки Конго" (30 листопада 2017 року), UN Doc CCPR/C/COD/CO/4, параграф 19.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Демократичної Республіки Конго" (30 листопада 2017 року), UN Doc CCPR/C/COD/CO/4, параграф 19.
-
Повідомлення № 2556/2015 "Фулматі Ньяя проти Непалу" (Fulmati Nyaya v. Nepal), Висновки, ухвалені Комітетом відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (11 червня 2019 року), UN Doc CCPR/C/125/D/2556/2015, п. 7.8.
-
Повідомлення № 2245/2013 "Пурна Майя проти Непалу" (Purna Maya v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (23 червня 2017 року), UN Doc CCPR/C/119/D/2245/2013, пункт 15.
-
CCPR, "Доповідь про наступні заходи у зв'язку з Заключними зауваженнями Комітету з прав людини: Оцінка інформації про подальші дії у зв'язку з заключними зауваженнями щодо Боснії та Герцеговини" (8 вересня 2020 р.) UN Doc CCPR/C/129/2/Add.3, с. 1.
-
Повідомлення № 1610/2007 L.N.P. проти Аргентини, Висновки (16 серпня 2011 року), UN Doc CCPR/C/102/D/1610/2007, п. 14.
-
КПП, "Заключні зауваження до другої періодичної доповіді Непалу" (15 квітня 2014 року), UN Doc CCPR/C/NPL/CO/2, п. 5; Повідомлення №. 2245/2013 "Пурна Майя проти Непалу" (Purna Maya v Nepal), Зауваження, ухвалені КПП відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (23 червня 2017 року), UN Doc CCPR/C/119/D/2245/2013, п. 15; Зауваження загального порядку № 20: Стаття 7 (Заборона катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання) (10 березня 1992 року), пункт 2.
-
Повідомлення № 2556/2015 "Фулматі Ньяя проти Непалу" (Fulmati Nyaya v. Nepal), Соображения, ухвалені Комітетом відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (11 червня 2019 року), UN Doc CCPR/C/125/D/2556/2015, пункт 9(e); Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Соображения, ухвалені Комітетом відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, пункт 9.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Швеції" (7 травня 2009 року), UN Doc CCPR/C/SWE/CO/6, параграф 8.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Демократичної Республіки Конго" (30 листопада 2017 року), UN Doc CCPR/C/COD/CO/4, параграф 20.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Вірменії" (25 листопада 2021 року), UN Doc CCPR/C/ARM/CO/3, параграф 18.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Демократичної Республіки Конго" (30 листопада 2017 року), UN Doc CCPR/C/COD/CO/4, параграф 22.
-
Див. також КПП, "Зауваження загального порядку № 36 до статті 6: Право на життя" (3 вересня 2019 року), UN Doc CCPR/C/GC/36, п. 8.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Демократичної Республіки Конго" (30 листопада 2017 року), UN Doc CCPR/C/COD/CO/4, параграф 22.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо Демократичної Республіки Конго" (30 листопада 2017 року), UN Doc CCPR/C/COD/CO/4, параграф 21.
-
Повідомлення № 1608/2007 L.M.R. проти Аргентини, Висновки (28 квітня 2011 року) UN Doc CCPR/C/101/D/1608/2007 п. 9.2.
-
Організація Об'єднаних Націй (ООН) надає перевагу юридичній термінології "право на засоби правового захисту та відшкодування". Див. "Основні принципи та керівні положення, що стосуються права на правовий захист і відшкодування шкоди для постраждалих від грубих порушень міжнародних норм у галузі прав людини та серйозних порушень міжнародного гуманітарного права", прийняті Генеральною Асамблеєю ООН.
-
Повідомлення № 2835/2016 "Ежені Чакупева та інші проти Демократичної Республіки Конго" (Eugénie Chakupewa et al. v. Democratic Republic of Congo), Соображения, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (9 грудня 2021 року), UN Doc CCPR/C/131/D/2835/2016, пункт 8.
-
КПП, "Загальний коментар № 20: Стаття 7 (Заборона катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання)" (10 березня 1992 р.) 15.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо другої періодичної доповіді Непалу" (15 квітня 2014 року), UN Doc CCPR/C/NPL/CO/2, параграф 5.
-
Повідомлення № 2835/2016 "Ежені Чакупева та інші проти Демократичної Республіки Конго" (Eugénie Chakupewa et al. v. Democratic Republic of Congo), Соображения, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (9 грудня 2021 року), UN Doc CCPR/C/131/D/2835/2016, пункт 8.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, пункт 9.
-
Повідомлення № 2835/2016 "Ежені Чакупева та інші проти Демократичної Республіки Конго" (Eugénie Chakupewa et al. v. Democratic Republic of Congo), Соображения, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (9 грудня 2021 року), UN Doc CCPR/C/131/D/2835/2016, пункт 8.
-
Повідомлення № 2835/2016 "Ежені Чакупева та інші проти Демократичної Республіки Конго" (Eugénie Chakupewa et al. v. Democratic Republic of Congo), Соображения, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (9 грудня 2021 року), UN Doc CCPR/C/131/D/2835/2016, пункт 8.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, пункт 9.
-
Повідомлення № 2615/2015 "Деві Майя Непал проти Непалу" (Devi Maya Nepal v. Nepal), Висновки, ухвалені КЗПЛ відповідно до пункту 4 статті 5 Факультативного протоколу (14 червня 2022 року), UN Doc CCPR/C/132/D/2615/2015, п. 7.5.
-
КПП , "Заключні зауваження щодо Вірменії" (25 листопада 2021 року), UN Doc CCPR/C/ARM/CO/3, параграф 16.
-
КПП, "Заключні зауваження щодо другої періодичної доповіді Непалу" (15 квітня 2014 року), UN Doc CCPR/C/NPL/CO/2, параграф 5.